тичної програми. Але сам заклик нищити темноту і морок, що їх ширили реакційні кола, містив у собі політичний протест.
З не меншою силою громадські й патріотичні почуття звучать у прекрасному вірші «Руська мова» (назва умовна), скерованому проти реакційної інтелігенції, тих панків і попів, які погордливо називали народну мову «хлопською» і говорили по-польськи чи по-німецьки, вважаючи це ознакою своєї вищості:
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила,
Чому ж мова ей не мила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
Лірика М. Шашкевича сповнена любові до рідного краю, його землі, природи. Щиро і ніжно, з синовнім почуттям любові він змальовує рідну природу. Поет лине думкою у рідне село, де минало його дитинство. В трудний для себе час поет згадує землю, на якій зростав, хоче припасти до неї, до її джерел, пити воду, яка б зміцнила його сили.
Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу,
Так ми журно, так ми сумно,
Що трохи не плачу.
(«Підлисся»)
