душею дбати, огрівати, плекати і зрощати, док під крилом часу і добрих владнувателів хорошою і кріпкою засіяють величчю.
Не журися, Русалочко з-над Дністра, що-сь не прибрана, в наряді, який від природи і простодушного і добросердного народу твого приймила-сь, стаєш перед твоїми сестрицями. Они добрі, вибачать ти, приймуть тя і прикрасять.
Сказати нам дещо о правописі сеї книжечки. Хочемо зачинати, про те знати нам конче, яке теперішньому язикові істинноє лице; задля того держались-мо ся правила: «Пиши, як чуєш, а читай, як видиш»…[1]
Поклонися, Русалко наша, низько всечесному сподареві Николі Верещинському, що тобі звелів родитися, і всім, що тя пристроїли піснями народними і стариною; іменно: трудолюбивому Мирославові Ількевичові, потом православові Кавбкові, Івану Білінськсму, Маркеллу Кульчицькому, Мінчакевичу і іншим; честь їм най буде і слава, а в руських дітях найусердніша подяка!
- ↑ Далі названо деякі правописні особливості, запозичені з інших мов.
