Сторінка:Маркіян Шашкевич. Твори (Київ, 1960).djvu/155

Цю сторінку схвалено

гортав свою надію к собі, а она його білими обнімала руками та рум'янеє цілувала личко, аж ся ватажко мимохіть не засміяв на голос. Обоє приступили к ньому і просили го: — Хотя й на годинку, на крупничок та на солодкий медок, та, може, де роздобудем якого талярця.

— А музика! Там-то музика! — перебив дружба. — Добре тот казав, що му лихо в пальцях сидить, так дрібненько мне козачка.

— Майтеся гаразд! Мені там не бути,— промовив Медведюк та й відвернувся.

— У вас перше п'ють, а потім танцюють, в нас навідвороть, перше танцюють, а потому п'ють; а могорич — в тім нашого Ванька голова; буде мед, горівка, червінці та талярці та й гарні пісеньки, — була бесіда вусатого Бойчука.

— Хлопці, на коні та до наших! — кликнув ватажко, та й щезли.