напретив музиці «або грай, або гроші віддай», моргнув на Юрця, і станули до шпаркого козачка.
Хоть з дерева лист упав,
Моріг половіє,
Весіллєчко господь дав,
Радо нам ся діє!
Юрцьо:
Хоч надворі ніч темна,
Гей, темна ночонька,
В нас світличенька ясна,
Красні дівчатонька.
Дружба:
Сокіл в білий двір влетів
К чорної галонці,
Княжиненько наш приспів
К русій дівчиноньці.
Юрцьо:
Нуте, жваві хлопаки,
Легіники горні,
Витинайте гопаки,
Хлопчата моторні.
Ба, й свахи не дармували, бо і їм не йно що всім разом саджати коровай, ще і потанцювати конче, щоб ся коровай вдав красен та ясним сонцем на столі засіяв, та й добру долю приніс; а Олена, пишна княгиня, як русалочка гарна, ще раз вінком барвінковим золотозеленим стрійна, їх веселій придивлялась охоті та часто в легкій коломийці розковану русу косу на легкий кругом пускала вітер.
