тали в питання політичні, пов'язувалися з боротьбою проти соціального і національного поневолення і за зміцнення зв'язків з єдинокровним українським та братнім російським народами. В цьому напрямку розгорталася діяльність М. Шашкевича та членів його гуртка, яка в тогочасних конкретно-історичних умовах мала прогресивний характер. Клерикали та інші реакціонери розуміли, що діяльність Шашкевича стосувалася не лише мовних і літературних питань, а мала ширший зміст, і тому ставились до видань Шашкевича з підозрою і ворожістю, переслідували і забороняли підготовлені ним збірники.
Ще в 1833 році гурток підготував рукописну збірку «Син Русі», до якої ввійшли зразки народно-поетичних творів і деякі вірші Шашкевича, в тому числі «Слово до чтителів руського язика» із закликом до молоді єднатися для патріотичної праці на благо народу:
Разом, разом, кто сил має.
Гоніть з Русі мряки тьмаві,
Зависть най нас не спиняє.
Разом к світлу, други жваві.
Це був один з перших взірців української поезії рідною мовою в Галичині.
Видати збірник «Син Русі» через цензурні заборони не вдалося. В 1834 році Шашкевич упорядкував нову, ширшу збірку під назвою «Зоря». Ця збірка складалася з неопублікованих фольклорних матеріалів і художніх творів Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича. Була там також сатирична супліка на попа, очевидно, твір Івана Некрашеви-
