на розложисте сіла оконце,
в отців золотім Любушинім дворі,
в отців дворі святім Вишеграді;
горює і сумно нарікає.
Лиш се вчула єї сестра рідна,
рідна сестра в дворі Любушинім,
молит княгиню внутрь Вишеграда
перед воротьми встановить правду,
обох єї прикликати братей
і по закону їх розсудити.
Каже княгиня виправить посли
по Зутослав з над білой Любиці,
куда красні дуброви ся стелять,
по Лютобор з горба Доброславска,
де Орлицю Лаба випиває.
Ратибора від гор Кирконоших,
де Трут дуже люту сань умертвив,
Радована з камінного моста,
Ярожира з бердів бистрорічних,
Стрезибора з над Сажави ладной,
Саморода з над Мжи сріброноші,
по всі кметі, ляхи і владики,
по Хрудоша і Стаглава братей,
сварящихся за східи отцівські.
Лиш ся зняли ляхи і владики
в Вишеграді (в столиці Любуші),
по родові веський свому станув,
ступит княгиня в яснобілій різі
на отецький престіл в славній соймі.
Дві премудрі виступили діві,
