Сторінка:Маркіян Шашкевич. Твори (Київ, 1960).djvu/127

Цю сторінку схвалено
СИРОТА


Ах ви, ліси, темні ліси,
 лі́си милетинські!
Чом ви ся зеленієте
 зимі, літі рівно?
Рада би я не плакала,
 не нудила серцем;
но скажіте, добрі люди,
 кто б осьде не плакав?
Де мій отець, отець милий?
 — Загребаний в ямі.
Де моя мати, добра мати?
 Трава на ній росте.
Ні ми брата, ані сестри,
 милого ми взяли.