ЯГОДИ
Пішла мила на ягоди
в зелену дуброву,
задерла си острим тернем
ножечку біленьку.
Не може моя миленька
на ніжку ступити.
Ой ти, тернє, остре тернє,
про що-сь біль вчинило?
За те будеш, остре тернє,
з бора виметено.
Пожди, мила, в холодочку,
в зеленім борочку;
я побігну на леваду
по коня білого.
Коничок ся на леваді
в густій траві пасе,
моя мила в холо́дочку
на милого ждає.
Ялась діва жалковати
стихенька в дуброві:
«Ой, що рече моя мати?
Я нещасна роба!
