ничі — маєш, старий коні, мусиш їхати, хотьби що було.
— Нема кому фірманити — боронився дід.
— Поможе невістка — підсміхається чорнявий панич і моргає на дідову невістку.
— Невістка маржину та й діти кутає[1]!
— То поїде дід — каже білявий панич.
— В мені пушка духу, деж я годен?
— Я також не годен, а служу паньству — рубає чорнявий панич.
А присяжний все мовчить і тільки здвигає плечима та відвертається, коли дід кладе на нього свої очі.
Та один панич тут говорить, а другий вже на дворі з присяжним віз виточив і коні запрягає.
Звертівся дід гей веретено та до невістки на раду.
Невістка каже: „Поїду я!”
А старий кличе: „Їду я!”
— Ви, дєдю, не годні!
— Тому поїду я, аби довго не тримали.
— Коли може вдарити плюта[2] та й тогди передрєгнете[3], дєдю!
— То борше випустять мене старого, єк тебе молоду!
— А ви ж, дєдю, годні цему видержати?
8
