„Зажурилиси всі полонини, всі полонини, шо гей великі зими упали.
„Зажурилиси та й господарі, шо обмінилась наша землиця:
„шо нема правди на божім світі, шо гине нарід у самім цвіті;
„шо царем стала темная тюрма, за добре слово в голову куля. За темне слово, чорную зраду кличуть сідати, подають ручку. Бо темне слово — червак в яблочку; — ржа в залізочку, пісок ше й в очку.
„Гей, сидить зрада посеред села, її пізнати гей трійло-зела. Бо пє горівку, їсть солонинку, а за то нічма на постерунку продає брата, продає неньку, продає челядь ше й шлюбну жінку.
„Красно убраний та й ше веселий.
„Дві порошниці йому верх грудей.
„Полегки ходит, масно говорит, до свого брата зраду підводит, у чужу тюрму село загонит. Знати-пізнати, шо криво робит.
„Йому — дай Боже — всю помсту божу.
Ґаздам — дай Боже — на хліб урожу.
Най зрада гине, най вірність росте.
Най нарід знає, де серце пусте.
„Ше й вовкам, Боже, болу в зуби, на очі більмо, кольку у клуби, вуха без слуху, носи без нюшку — доки вуть їсти з народу юшку;
„аби їм ріки повимерзали, аби їм ліси повигорали, аби їм двори позапалились, аби їм лани перерубались, аби їм ключі розгубилиси, аби їм пушки потопилиси, аби
68
