си єї молодої. — Пташка паруєси з пташков, мушка з мушков, рибка з рибков, самець у лісі із самичков, а ти шлюбну жінку лишив саму на подушках під джергами та й лінуєшси єї у таке велике свято відознати[1]? Спамятайси, тезку, і сідлай коня та перебіжи нічма Черемош, єк ревізори муть спати, та й розвеселиш молоду жінку і мені завтра покладеш свічку на вівтарі.
— Молодиця Мочернакового роду, чей не подивитси на лєнку, чей не осоромит роду. У неї робота жде на роботу, нема коли пустим требувати. Та й коби хоть образ, а то кривоустий!
„Але той ревізор не з-добра наймив собі на найближчім ґруни хату, не з-добра вечерами на гармонії грає.
„Грай собі, зайдею[2], фартушанкам[3] своїм, а моя ґаздиня твої гри не чує. А ти шо против неї?
„Та-же у неї цвіт у личку горит, а ти єк надута кишка.
„На твою кушкату, закривлену тварь ке кине, голубим оком моя Марічка, не покладе своєї весни під твоїми грузькими обцасами.
|
„То годна та дужя та красна у мене ґаздиня, то душа моя.
|
„Ше тепер мені жьиль, шо не зганьбив я мельничку за мою ґаздиню:
59
