Цю сторінку схвалено
Верховина.
Пішло з дурниці. Присяжний[1] громадський Янцьо Кшесінський кликав старого Федора Орфенюка в куми, бо сподівався багацької крижми[2]. Дід відпрошувався по господарськи. Насамперед показав присяжному сволок[3], на якому був вирізьблений рік, в котрім дід родився, а другий рік, в котрім будував хату. Хаті сорок шість, а дідові сімдесять років то вже старому гляба[4] діти до хресту держати. Вже ноги і руки не статкують, вже не вдержав би фіна[5], не діждав би його дружити, то що такий кум вартує?
Присяжний не вгавав просити і хвалив діда, що він ще годен верхом їхати і що доки люлька смакує, доти сила бірує та що
5
- ↑ Присяжний — громадський поліціянт, Ч. (Пояснення, зазначені буквою »Ч« подав автор).
- ↑ Крижма, крижмо — полотно, що його дарує кума похреникові. Звідсіля теж взагалі всякі дарунки похресникам від хресних батьків.
- ↑ Сволок — бальок, що піддержує в сільській хаті стелю, звичайно різьблений в узори, іноді й з написами.
- ↑ Гляба — годі.
- ↑ Фін — хрещеник, похресник.
