Цю сторінку схвалено
На Купала — на Івана
I.
Хоть Купало, хоть Лопушник, але це є справедливий Іван.
Відьми в ночі на раду скликає, мушками світить перед русалками, рікою вінки долів пускає, лісами любість підкидає.
Та й полонинами 'д ґаздам присідається.
Нашіптує Іванові Шепитарюкові у стаї при ватрі на полонинці на волоськім боці.
— Зійди-ко, тезку, на ляцкий бік у село ід своїй ґаздини, бо тот ревізор білявенький не годен через ню ні спати, ні їсти!
Шепитарюк не похочує маржину на маржита лишати:
— Єк вона ґаздиня, то ревізорови хати не відтворит, а єк вона ніхтолиця[1], то єї я не всокочу[2].
Але святий швидко перебиває:
— Не сокоти, брате, жінки та й збудеш-
58
