— То підемо на трачки[1] робити.
— А як і там не приймуть?
— Буде, як Біг дасть, але не в неволі.
— А ваші бесаги від чого так попухнули?
— То ми вовни набрали, бо хочемо там прьисти, аби нам не навтємлювалоси.
— Ей, хлопи, хлопи…
Низенький бадіка звертає адвокатові увагу, аби залишив цю бесіду:
— Ми не тому до вас прийшли, аби ви нам покривлювалися, лиш аби-сте нас вислухали, та й помогли у нашій біді. Ви наш, а ми ваші. Ми прийшли до вас, аби від вас дізнатиси, чито є директорова повинність, чи його ласка, аби він нас сегодни приймив.
Адвокат поклав жовте олівце на чоло і подумавши відрік:
— То його ласка, бо таких, як ви, є багато.
Низенький бадіка кладе перед адвоката друге питання:
— А єк тото ласка, то по кілько то нас має коштувати?
Адвокат знов підпер чоло рукою і нахмурений надумався, а опісля вирішив:
— Дасте йому кожний по пятці.
Бадіки ойкнули.
Низенький бадіка кладе перед адвоката третє питання:
— Але ви самі з ним поговорите?
— Та що маю з вами робити?
І бадіки обтулювали адвоката медови-
53
