Сторінка:Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu/44

Писанки

Роман Мокан з верхів, голова читальні у Рогізні, виходив у живний четвер^[1] зі судової залі розправ дуже приголомшений і розболений.

Найдужче топили його шандарі, а за шандарями злісний, а за злісним війт, а за війтом таки його свідки.

— То ці вороги тановлят^[2] мене у бульбону^[3], а мого адвоката занімило.

Свідки обступили і потішають його, що рік не вік, перейде йому в криміналі скоріше ніж на війні, а жінкою та дітьми не має журитися, бо люди будуть їм помагати.

Ця розрада тільки ще більше лютила Мокана.

— Аби-сте по тій правді здорові були, по якій говорите — думав він собі. — Ой, люди поможуть, єк ці свідки помогли. Питає суд: Ци чув ти, бадіку, єк Мокан го-

——————

1. Живний четвер — страсний четвер.
2. Тановити — стихати.
3. Бульбона — тюрма.

43