Цю сторінку схвалено
та й поточилася, та й упала на дорогу і в порохах згасла.
Птаха з ґруня на ґрунь перелетіла, а ворони на дзвіницю сіли і закрякали.
Заяці і сарнюки поховалися у темних ярах, а медведі у своїх леговищах тільки очі розжмурили і позівали.
Пяна заля упрівала і реготалася, а учитель вийшов до їмостей і вимахуючи рукамі, заспівав в їх честь пяним голосом:
Верховино, світку ти наш,
Гей як у тебе тут мило!
Як ігри вод пливе тут час
Свобідно — шумно — весело!
Їмості гладили учителя по голові і вторували:
Свобідно — шумно — весело!
А верхи гір переспівували:
Свобідно — шумно — весело!
42
