— Буде їх вітчим збиткувати.
— Я не дам, не бійси!
— Дєдику мій добрий!
— Синку мій загніваний!
— Підіт дєдику у місто до нотара і скасуйте тот тестамент та здійміть грунт із невістки та й перепишіть землю на хлопців.
— Так кажеш, синку?
— Так кажу, дєдику, бо ваша свічка догарає!
— А не буде гріху за невістку?
— Ні, бо вона не неня своїм дітям.
— Мику'!
— ?
— А де ти Мику'!
Дід протирав очі і допитувався, де подівся його Микола, але син не відзивався. Кріз сосни свитало напротив діда небо, а на ліщині рипів деркач і будив діда із усієї сили. Дід розглядається, а він лежить на сіні на помостині, а воза та й коней нема! Встає та й перешукує подвіря, а коней та й воза нема! Йде в залю мельдувати їмостям, а розтанцьована заля у сміх.
— А ви чого заснули, діду — дорікає злісний.
— А ви не знали, що за рікою волоскі злодїї гуляють — протинає учитель.
Вибігають розпалені їмості й сварят діда та й посилають зеленюків над ріку дідової шкоди шукати.
Зеленюки вертають голіруч і розповідають, що слід веде над саму ріку до броду
39
