Сторінка:Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu/26

Цю сторінку схвалено

Сіда — ріда — дана
не піду за Йвана —
але піду за Данила —
абих не робила!

— Цеї співав панотець, діду?

— Сохрань Боже, — але єкби я від цеї не зачав, то і тої не нагадав би, ану погодіт крішку, а зараз мете чути:

Я сапала кукурудзки, та й стяла фасольку —
полюбила панотчика, купив парасольку!

— Цеї, бадічку?

— Ше ні, але зараз буде:

На тім боці при потоці вбив половик каню,
тікав вчитель від попаді, загубив кресаню.

— Цеї, бадічку, цеї?

— Цеї співав панотець на весілю сестри навчителя, а з храму їдучи нічма співав ше дрібнішої. Ану чуйте:

Через греблю вода йде,
умий ноги, попаде!
Ой я вмию в неділю,
бо ся попа надію!

— Ей, де ж би панотець співав такої поганої?

— Їмостечкам це погана, а панотцеві була файна, цілу дорогу співали, а жінка вчителя реготаласи та й голосом панотця підбечовувала[1]?

— Тим кобилячим голосом?

— Знає його біс, чи кобилячим, чи єким!

 
——————
  1. Підбечовувати — помагати тянути, Ч.

25