Сторінка:Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu/15

Цю сторінку схвалено

аби тямив, що має жінку та аби не вакався[1] йти в село до молодиць, бо вона дізнається і буде йому вуха крутити, а панотцева ґаздиня пригадувала панотцеві, щоби не сповідав молодиць ні дівчат гарних, аж вона верне з відпусту, бо як ні, то її кулак буде в роботі.

Командант покликувався на панотця і прирікав, що буде разом з панотцем ввесь час гречний і оба будуть постити та своїх ґаздинь виглядати.

Командантова ґаздиня підозрівала команданта:

— Ти, Вальорку, не дури мене, бо я чула, що ти закусив зуби на ту молоденьку удовичку, на ту невісточку Орфенюкову!

Дід глянув допитливо на команданта, а командант заперечив рукою.

Панотцева їмость свому ґазді наказує:

— Ти, Ясю, не крути і не відкликайся на Вальорка, бо я вас добре знаю, ви оба однакі, оба псі-юхи[2]!

Командант обняв панотця поза-шию і кривдувався:

— Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють?

А панотець помагав командантові:

— І твоя Рузя і моя Маня гадає, що ми такі як вони ненаситні!

Паничі посміхнулися.

 

14

  1. Вакатиси — осмілюватися, Ч.
  2. Пся-юха (поль.) — „собача юшка”, вживається як обидлива назва, або проклін.