Вінъ подиви́всь на ме́не пи́льно, и жі́нці въ вічи, похита́въ голово́ю. »О, жінко!« ка́же, »се вже, ба́чу, твоі при́мхи! Не обижа́й сестри́: гріхъ тобі бу́де!«
»Отсе́ мині лиха́ годи́на та нещасли́ва! Хиба́ жъ я въ те́бе на́ймичка, що мині не вільно й слове́чка сказа́ти! Га́ню я твою́ сестру́, чи що́? Я тілько пра́вду щи́ру сказа́ла!«
Поки́нула вече́ряти и съ ха́ти пійшла́.
А ста́ршенька дівчинка до ба́тька: »Чого́ се, та́ту, тітка все пла́че? Такъ пла́че, що Го́споди! Що́ ма́ти ій сказа́ла?«
Братъ змо́вчавъ, тілько по голо́вці дівчинку погла́дивъ.
По вече́рі, збли́жився до ме́не, сівъ по́ручъ зо мно́ю, та: »Се́стро моя́«, ка́же, »не жури́сь, голу́бко! До́сі жили́ съ тобо́ю любе́нько, тре́ба бъ такъ и звікова́ти. Насъ тілько двойко́ въ сві́ті… Подару́й моій жі́нці яке́ тамъ незвича́йне сло́во, зроби́ мині таку́ вели́ку ла́ску, се́стро моя́ рідне́нька!«
»Бра́тіку мій, голу́бчику! Неха́й же мене́ Госпо́дь милосе́рдний боро́нить, щобъ я съ тобо́ю въ сва́рку захо́дила« кажу́. »Що твоя́ жінка мене́ обідила, я ій те дару́ю, тілько ва́жко мині на се́р-
