Сторінка:Марко Вовчок. Народні оповідання. 1858.pdf/207

Ця сторінка вичитана

чена й сумна́, а вінъ гнівний, та грізни́й, Бо́же! якъ ухопи́въ міцно́ю руко́ю за до́вгу ко́су, то такъ рука́ й звела́сь на віки. Вку́пі й знайшли́. Коли́бъ таку́ го́рду ду́шу та на до́бре Госпо́дь напути́въ! Бо бувъ вінъ щи́рий и правди́вий. Самъ ніко́го не обіжа́въ зъ ро́ду, тілько себе́ занапасти́въ передъ Бо́гомъ.