Не за васъ се діялось, — давно́ коли́сь, якъ панова́ла на Вкраі́ні у-двозі По́льща и Моско́вщина. Моско́вщина обладова́ла Украіною сёгобо́чнёю. Заста́ви хоть стоя́ли, та не гу́сто; сторо́жа не пильнова́ла такъ, якъ отъ тепе́ръ по Збру́чеві, чи що́; то Дніпро́мъ руччі́йші людці перево́зили вся́ке добро́, не опла́чуючи: шовки́, оксами́ти, парчі-сутозлоті, паху́чі шафрани́ й кра́ми дороги́і, въ бари́льцяхъ щи́ре зо́лото й срібло́.
Са́ме противъ Черка́съ, ни́жче До́монтова, сидівъ ху́торомъ надъ Дніпро́мъ Макси́мъ Грімачъ; то сей и довге́нько коха́вся въ тому́. Таки́й-то багати́ръ! Ходи́въ у жупа́нахъ та въ сапъя́нцяхъ, та въ атла́сахъ. И хоро́ший бувъ: повнови́дий, чорнобро́вий, чорноу́сий; а весе́лий, а жартовли́вий! Було́ якъ ви́йде въ неділю поміжъ лю́де, то такъ ёго́ й осту́плять. Ду́же ёго́ люби́ли.
