Ця сторінка вичитана
двіръ пере́йде ти́хо, вели́чно, у вічи гля́не съ пова́гою. Очіпокъ черво́ний, намітка біла до́вга, — и гетьма́ну кра́щоі жінки не тре́ба, ей Бо́гу!
Живу́ть вони́ й до́сі зъ ба́тькомъ уку́пі и щи́ро лю́блятця. Хло́пчикъ найшо́вся въ нихъ, таки́й чорня́вий, у ба́тька вда́вся, и здоро́вий, дя́ковати Го́сподеві, росте́.
