Ви́говорилась, уста́ла: »Коли́ хочешъ одкупи́тись — одкупля́йся скорійше за три́ста; бо по́слі й за ти́сячу не одку́писся.«
Я́ковъ мій зрадівъ та, якъ ду́рень съ пе́чи, въ но́ги ій гепъ! Дя́куе, бачъ, що ёго́ жъ са́ломъ та по ёго́ шку́рі!
»Ну, а гро́ши жъ принесли́?« Сама́ якъ у о́чи не вско́чить.
»Ні«, кажу́, »милости́ва па́ні, ма́емо при собі тро́хи, да не всі.«
»Мині за́разъ гро́ши тре́ба!« кри́кнула, »за́разъ таки! Я«, ка́же, »поіду въ го́родъ сёго́дні, и ви щобъ тамъ були́, та все й скінчу́. Идіть, заберіть гро́ши.«
Сама́ якъ схо́пить дзвіно́къ! по всіхъ поко́яхъ — дзінь-дзінь! Повбіга́ли дівча́та й хло́пці. »Каля́ску!« ка́же, »та не барітця!« А сама́ товче́тця, якъ Ма́рко по пе́клу, то папірчикъ изза зе́ркала ви́тягне, то одмика́е, то зачиня́е; за не́ю й дві дівчинки ме́чутця, якъ тиі жеребя́тка, що жаха́ютця.
По́ки въ па́нському дворі ла́годились та вбіра́лись, ми хуте́нько перебігли до Хмели́нцівъ, на-
