Ця сторінка вичитана
и збіра́е, а спита́ти, на́ що? »А се«, ка́же, »для мое́і дити́нки.«
Въ зімку, то все пла́че: »Нема́ маківо́къ: чимъ мині до́нечку рятова́ти!«
Аби́ почала́ пе́рша ма́ківочка бриніти, вже й угле́дить, и за́разъ ви́рве й любу́е е́ю, не натішитця. То ще діло ро́бить, по́раетця, а тілько зацвіту́ть маки́ въ горо́дахъ, вона́ й ха́ту поки́не и не ви́йде съ тихъ маківъ. Иде́шъ понадъ горо́дами, то й ба́чишъ: сиди́ть міжъ по́вними маківка́ми въ бі́лій соро́чці, га́рно убра́на, у нами́сті й сама́ ще молоде́нька, тілько якъ кре́йда біла, сиди́ть та перекида́етця маківочка́ми, и всміха́етця, якъ дити́на… А маки́ процвіта́ють, и білимъ, и си́вимъ, и черво́нимъ квітомъ по́вно.
