ти! Що-ве́чора було́ при́йде до ме́не въ садо́къ, та й нічъ мині зъ нимъ не змигне́тця.
А ма́ти ка́жуть: »Отъ тобі, до́ню, й той місяць, що тобі на ру́ки скоти́вся!«
И Мо́тря заручи́лась исъ Кири́ломъ Савтиремъ. Одно́го дня ми й повінча́лись. Тогді вже призна́лась: »Посила́ла я«, ка́же, »стару́ Бу́льбиху довідатись, ажъ у Мазови́ще; то вона́ про все роспита́ла; и само́го Кири́ла ба́чила, и Дани́ла, и ті вісти мині прино́сила.«
По весіллі пита́е мій ба́тько Кири́ла: »Якъ се ти, Кири́ло, ожени́вся? Якъ би́ не своіми очи́ма ба́чивъ, зъ-ро́ду не поня́въ би віри, щобъ таки́й бурла́ка та одружи́вся.«
»Одружи́вся, па́не Ива́не«, ка́же Кири́ло, »якъ ба́чите. Сподоба́въ іі́, якъ пта́шку співо́чу. Неха́й у ме́не въ ха́ті щебе́че.«
Све́коръ мій таки́й до́брий, жа́луе мене́, якъ ба́тько; и свекру́ха жартовли́ва й ласка́вая, ща́сная моя́ до́ля вдала́ся, дя́ковати Бо́гу! Тілько на весні згада́ла я, я́къ-то лю́де пла́чуть, якъ поча́въ мій Дани́ло въ доро́гу зряжа́тись. Таки́й-то жаль мене́ обня́въ, якъ прово́дила ёго́ за се-
