Сторінка:Марко Вовчок. Народні оповідання. 1858.pdf/112

Ця сторінка вичитана

лі золоти́мъ проміннємъ. Ра́нокъ такий-то ти́хий та ясни́й прида́вся! ні вітере́ць не віне, ні хма́рка не збіжи́тця. Душа́ пра́ведна переста́вилась!