перешкодять. Далі поросли кущі усякі. Сонце западало туди тільки іскорцями, і квітки там роспукувались у тіні та в прохолоді. Калиновий цвіт і бузиновий роспускавсь там у два рази більш і дужійш; червона пламениста шипшина росквітала тут пишніша й блідша, і пахла легш.
Тут молодиця з дівчинкою сиділи й одпочивали, прислухаючи. Ніхто, ніщо не перебивав прислухати: ані птиця не пурхала, ані вітер не віяв, — непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.
Тихо. Тихо поки захрускають віти легенько, й обоє — молодиця й дівчинка — всміхнуться і стрепенуться, й уявиться чоловік, хоч блідий, задиханий, зморений, голодний, порохом припалий, та гарний, як сонце. Тут його стрічали, тут мав він і страву, і спочинок; тут його узивали коханим і жалували; тут молодиця переказувала усе, що чула, бачила, думала й гадала; дівчинка тішила своїм дитячим щебетанням, приносила часом якісь ласощі, що він за їх дякував дуже і всміхавсь до неї любенько, і клав свою голову змучену молодиці на коліна і всипляв, а маленька сторожа сторожила щиро та жваво, дурно трівоги не збивала, та вчасу звіщала, коли що де непевно було.
Минала година віджалувана й відмірена на спочинок; прощалися як кохалися — з жалем та з болем
