чись словечка любого, а вона минаючи його, приказує йому: 'йди робити”. Приняв і того, що як у вечері сяде де та зажурить ся, та задивить ся на її, вона його пошле десь потомленого по якись там примху для себе.
Перемучивши ся днями, не поспавши ночами, одного разу наймит перестрів свою посподню кохану тай сказав її усю щиру правдоньку. Як же вона задивила ся, як же вона личенько своє вродливе одвернула від його! Як неласкаво почула, як вразливо озвала ся!
— Не займай мене нїколи, наймите! — промовила. — Чи я-ж тобі рівня? Коли хочеш у нас служити, поводь ся слугою. Не говори до мене! — А він таки заняв, а він таки заговорив, тай мусїв на віки попрощатись, — утратив службу й повернувсь до дому, у хатку неньчину на луцї, — такий повернувсь, немов прибитий на цьвіту.
Розважала мату, жалувала Галя, брати моци додавали і з исїта сими лїками добрими прожував він, не видужуючи та дожидаючи, поки де слушба йому трапить ся.
А тим часом на баштанї велико спродано овощу і хазяїн свого наймита посила з возами у місто розвозити спродане та збирати часом гроші незаплачені. Тільки одного разу, чи не злїчив добре беручи, чи загубив якось везучи наймит, а хазяїн не долїчив ся свого лїку й зняв бучу: узнав злодїєм і пройдисьвітом і голотою: а хазяйка собі підказує та відгукує, то пищить то верещить.
— Я більш у вас заслужив — візьміть із
