гано мазав чоботи, або за те, що двері не добре причиня… Потому знов сїдає й шиє а хазяйка зиркнувши на хлопця, часом зітхнувши, знов починає розказувати далї. У хатї душно та горячо: порозвішувані по стїнах білих рябопері птицї, здаєть ся, сказили ся від сїєї духоти — одні крила свої порозпростягали у розпуцї та такеньки й зостали ся Й нема сили полетїти, нема сили й крила згорнути: другі знов у такій самій розпуцї стулили ся й нагогошили ся. А морський розбишака-турок — той завсїгди поважно й сьміло дививсь із під своєї червоної чалми, держучи кинджала. Скілько то разів, як гасили сьвітло й хазяїн із хазяйкою спокійненько засипали й товстим сном спали, потомленому, побитому наймиту малому снило ся що усї ті птицї рябопері зірвали ся із стїн і гучною, розпучливою зграєю вють ся, — кружляють над його узголовячком усе придче, усе горячійше і разом наче повів вітровий, наче вода плескає — зникають птахи усї, широке та лгибоке море колисає й плеще у береги, на березї сидить Турок в червоній чалмі, держучись за кинджал, дивлячись на наймита сьмілими й поважними очима і наче-б чимсь питаючи, в далекости киваючи… Скільки то вже разів йому снило ся, що знїма його щось у воздух з птицями, що падає він і розбиваєть ся. Скільки то разів в снї він плавав по глубокому морю й тонув у глубі!
Зима доходила кінця, та холоди ще сильнії кріпили і брати з Галею сидїли на печі, підобгавши ноги. Тихо було у вечері, коли вчула ся
