Ця байка не остання і не перша…
Сиділа якось у болоті Верша…
Чи що зробила славного, чи ні, —
Розприндилась на мілководім дні
Та ще й рибалку кривдить, зневажає…
Адже ж вона — в усьому бо межа є! —
В зеленому й брудному жабуринні,
Де люблять бавитися всякі свині,
Вже наловила золотих в'юнів;
Що гнів її, мовляв, Господній гнів;
Що вже вона не тільки Винниченка,
Обмазала в багнюку й Т. Шевченка…
Що це ж вона, о, Верша криворота,
Забула й стежку в Золоті Ворота!
Недавно я проглянув „Прометея”.
В нім Верша-Косач (тінь від Гемінґвея!)
На всіх багнюку — друзі, що за мить?! —
Почав, як блазень, незугарно лить…
Скажу я Косачеві-посіпаці
(Тут рима добра: в кого ж він на праці?):
Фальшивий голос твій і млявий крок,
Бо плюсклий геній ти і лжепророк!!!
1955.
Сторінка:Манило Іван Пеани і кпини 1960.djvu/7
Ця сторінка вичитана
ВЕРША
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BA%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8_1960.djvu/page7-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BA%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8_1960.djvu.jpg)