Сторінка:Манило Іван Пеани і кпини 1960.djvu/18

Ця сторінка вичитана
ПЕРЕВЕСЛО І СНІП


Хитались гори над Дніпром,
Палало зоряне намисто…
I Перевесло із Снопом
Розмовилося урочисто:
— Коли б не я, коли б не ти,
Коли б не наші спільні сили,
Дніпро б усох між блекоти
І був би світ йому немилий.
У Дикім Полі — дикий леп
Та хрюкали б ще дикі свині…
А так поглянь: сплітає степ
Вінок безсмертя Україні!
Хай все цвіте, хай линуть весни
Понад замріяним Дніпром!

· · · · · · · · · · · ·
— Коли б не рідне Перевесло,

То вже не був би й я Снопом!!

 
РЕЛІГІЙНИИ РЕНЕГАТ

Безжурний Коник-стрибунець
(Ох-ох, який він славний:
Сьогодні він — католик, завтра ж — православний!…),
Стрибаючи сюди-туди і напрямець,
Через пшениченьку, будяччя і чебрець,
Натрапив на великого Жука,
Що вмів перлини і в гної шукать…
„Ну, як живеш, старий Жучище? —