26 лютого сього 1911 року Україна святкує півстолітні роковини смерти Тараса Шевченка, одного з найвеличнійших синів своїх, одного з тих надзвичайних людей, безсмертна слава яких, що далі, усе більшає й більшає, роблячись з національної — всесвітньою.
Голосна і велика тая слава… Одначе-ж те, що найбільше причинилося до неї, ще не усе, що зосталося нам од великого українця. Окрім його поетичних творів, усім відомих і по змозі приступних, нам залишилися ще й мистецьки його твори: його малюнки, які, переховуючись по невеликих музеях, а ще більше по приватних збірках і досі зостаються майже невідомими навіть і великій більшісті его земляків…
Петербурзьке Товариство имени Шевченка, єднаючись до всеукраїнського святаі виконуючи обовьязок до свого патрона, заходилось вшановати памьять його початком видання його малюнків. Зібравши поперед усього те, що можна було знайти у Петербурзі, воно видає оцю першу збірку, за якою підуть инші, вичерпуючи по змозі те, що залишилося нам од нашого великого поета-маляра. Поки-ж що Товариство им. Шевченка поспішається як найщирійше подякувати високоповажаним д-цї Т. З. ф. Глазенап, княгині М. А. Мещерській і сенатору Е. Е. Рейтерну за іх ласкавий дозвіл скористуватись належачими їм оригинальними малюнками Шевченка за для сього нашого видання.
У теперішніх обставинах занадто важко було-б видати зараз повну і цілком систематично упорядковану збірку. Тим-то Товариство Шевченка у Петербурзі і зважилось випускати Шевченкові малюнки окрімними невеликими збірками, містячи до кожної по кілько зразків портретів, олійних образів, акварелів, офортів і малюнків оливцем. До першої збірки додається розвідка д. Опанаса Сластьона «Шевченко у мистецтві»; академик проф. В. Мате згодивсь узяти на себе догляд видання з артистичного боку і дав до його нарошне зроблений портрет Шевченка офортом, а заголовний малюнок був ласкав зробити високоталановитий земляк наш М. Самокиш. Правління Товариства им. Шевченка складає їм свою сердешну подяку.
