рона на завжде уже спинила його артистичний розвій і навіки знищила його як маляра і навіть як поета[1]. Чим, як не страшною помстою, була ся заборона? Навіть, запрестольний образ, якого не було у Ново-Петровській церкві і про який клопоталося місцеве начальство, Шевченкові не було розрішено малювать — після довгої проволочки, прийшла з Оренбургу бумага, де сказано: «корпусньй командиръ не изволилъ изьявить согласія на дозволеніе рядовому Шевченкѣ нарисовать запрестольньй образ въ Ново-Петровскую церковь»…
У страшній неволі 10 літ, 3 місяці і 27 день, сливе четверту частину свого життя вси можливі зразки пекельної наруги, мордування і нівечіння виніс на собі наш бідолашний геній і се як раз тоді, як почав він добувати широкої освіти і широкого малярського заходу. Через кілька років неволі Шевченко з смертельним жахом зрозумів, що життя його уже знівечене, що значного малярства уже не доб'ється він. Ув одному з тодішніх його листів читаємо: «про живопись тепер мені й думать нічого. Се було б похоже на віру, що на вербі груші ростуть. Десять літ без практики можуть зробить й з великого віртуоза звичайного кабацького балалаєшника… І ще я думаю присвятити себе безроздільно гравюрі аква-тінта. Для сього я думаю своє матерьяльне істнування обмежити до краю і уперто займусь сім мистецтвом; буде доволі двох років упертої роботи. Потім поїду у мою милу Україну і приймусь за виконання естампів. Першим моїм естампом буде казарма з картини Теньера, про котру незабутній мій учитель К. П. Брюлов казав, що можна приїхати навіть з Америки аби тілько поглянути на сю дивовижну річ, бути добрим гравером се значить розповсюджувати у суспільстві світ істини, бути користним людям. Чудове і благородне діло гравера. Скільки найкращих творів штуки, доступних тілько багачам, коптилось би у галлереях без чудотворного різця гравера!»
Ув одному листі до п. Іохіма читаемо: «Я зроду якийсь незакінчений: вчився малювать — не довчився, пробував писать і вийшов з мене салдат»… і ще у одному листі: «Сам незнаю, чи зможу тепер написать що нибудь путяще», або ще: «дивитись і не малювать се така мука, яку зрозуміє тилькі дійсний художник»; або ще: «сама мука для мене те, що малювать мені забороняють».
Але й у неволі знайшлись порядні люде що зрозуміли пекельну лютість сії заборони, і, дякуючи тому, що в тій забороні не згадано було про скульптуру, дозволили йому, хоть і короткий час, ліпити, що він собі задумав. З листів ми довідуємось, що Шевченко виліпив між иншим «Тріо», «Іван-Хреститель», «Христос перед жидами»: коло його мучителі, а перед ним один, присівши на коліна і висунувши язик, дражнить його. Крім сього — «Группа киргизів» — старий сидить у кибітці і грає на домрі, перед кібіткою стоїть його жінка і, усміхаючись, товче просо; коло жінки двоє голих дітей, до кібітки прив'язане з правого боку теля, а з лівого коза. Де се все ділось і чи істнує тепер?.. Ми знаємо, що через Академіка Бера, з Ново-Петровська, Шевченко передав де-які свої скульптурні роботи в подарунок Артемовському. Але все на світі мас свій кінець, кінчилась і неволя Шевченкова і він з де-якими пригодами повертає до дому в Россію, та через звичайні бюрократичні непорозуміння його знов затримали на довгий час у Нижньому-Новгороді. Тут знов він з великим захо-
- ↑ У видержанні сієї заборони було одначе невелика перерва, у початку 1848 р. мала виїхати наукова експедицїя, за приводом кап.-лейт. Бутакова, за для опису Аральськаго моря. Прочувши за Шевченка, він звернувсь до Оренб. ген.-губ. Обручева з офіціальною запискою і проханнєм долучити до експедиції «рядового Шевченка, для срисовыванья замѣчательныхъ мѣстностей». Одержавши командіровку, Бутаков узяв з собою на шхуні «Константинъ» Шевченка, який і проїздив на ній «матросомъ» щось зо 2 місяці. Наслідком сього був дуже гарний альбом малюнків, який знаходиться тепер у родички кап. Бутакова д-ки Т. 3. ф. Глазенап і у якому уміщено 12 малюнків, найбільше акварельних. Сей альбом з дуже гарною збіркою сенатора Є. Є. Рейтерна (24 мал.) і иншими малюнками Шевченка буде на виставці Академії Худ. і дав більшу частину матеріала до нашого видання. Дозвіл же Шевченкові малювати не заставсь одначе без наслідків. Ген. Обручев мав необачність донести про праці Шевченка «по начальству» і просив у нагороду настановити його унтер-офіцером, але замість свого дістав з Петербургу як найгострійшу догану; Шевченка ж зараз же було заслано до Новопетровської фортеці з ще гострійшою забороною писати і малювати. Ред.
