жавного Союзу, згодом Українського Національного Союзу, один з організаторів антигетьманського повстання. З 14 листопада 1918 — член директорії УНР. Наприкінці квітня 1919 разом з керівництвом УПСС підтримав спробу державного перевороту на чолі з отаманом В. Оскілком. Після ліквідації заколоту вийшов зі складу Директорії. Емігрував до Чехословаччини, а в 30-х роках до Австрії, де викладав в Українському Вільному Університеті, продовжував громадсько-політичну діяльність як член Всеукраїнської Національної Ради, Українського Центрального комітету та ін. Помер в Австрії.
Т. Осташко
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА В КИЄВІ — пам'ятка культової архітектури в стилі барокко. Побудована в 1744-1767 за проектом архітектора Б.Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною. Храм визначається як вишуканими зовнішніми формами, так і пишним інтер'єром, декоративне оздоблення якого виконувалося в 50-ті роки в Петербурзі та Києві українськими, російськими та іноземними майстрами.
A.ц. являє собою шедевр світової архітектури, є філією Державного історико-культурного заповідника "Софія Київська".
Р. Бондаренко
АНДРОПОВ Юрій Володимирович (1914—1984) — партійний і державний діяч. У 1967—1982 голова Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР. У 1983 — 1984 — Генеральний секретар ЦК КПРС.
У період керівництва КДБ А. був організатором переслідувань противників комуно-тоталітарного режиму. На цей час припадають, зокрема, розгром Українського національного фронту та репресії проти його членів (З.Красівського, Д.Квецька, М.Дяка, Я.Лесіва, Г.Поповича, І.Губки, М.Мелена, В.Кулінича), масовий погром українських дисидентів (1978), постійний правовий і психічний терор проти учасників Гельсинських груп в Україні. Своєю діяльністю активно сприяв русифікації України.
А. Кондрацький
АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1667 — угода між Росією і Польщею за спиною України про припинення війни. Підписана 30 січня 1667 в с. Андрусеві біля Смоленська терміном на 13,5 років. За А.п. Росії поверталися Смоленськ і Сіверська земля. Україна поділялася на дві частини по Дніпру: Лівобережжя залишалося у складі Росії, Правобережжя, крім Києва, а також Білорусь переходили під владу Польщі. Київ з околицями на два роки передавався Росії. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Тим самим було санкціоновано роз'єднання України. А.п. відкрило шлях до союзу між Росією і Польщею, спрямованому проти Туреччини, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.
М. Знаменська
АНКАРСЬКИЙ УКРАЇНО-ТУРЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1922 — договір між УСРР і Туреччиною про дружбу і братерство, укладений 2 січня 1922 в Анкарі. Від імені УСРР договір підписав М.Фрунзе, що очолював Надзвичайну місію УСРР у Туреччині. Як і Московський договір від 16 березня 1921 між РСФРР і Туреччиною, проголошував взаємне дипломатичне визнання обох сторін, зазначав існуючу між ними солідарність у боротьбі проти імперіалізму та бажання встановити найкращі відносини. Передбачав розвиток торгово-економічних та культурних взаємин, укладення консульської та поштово-телеграфної конвенцій тощо.
М. Знаменська
