ше свою руїну. Бо чоловік, який усюди хоче робити тільки добро, мусить нарешті упасти серед більшости тих, які не є добрі. Тому й необхідним є для володаря, який хоче вдержатися, навчитися бути недобрим, стаючи таким або ні, як того вимагає потреба. Отож, залишивши на боці фантастичні ідеї про неіснуючого володаря і говорючи тут тільки про дійсні речі, скажу, що всі люди, в якім часі вони не жили б, зокрема володарі, бо винесені найвище, виріжняються прикметами, які приносять їм або ганьбу, або похвалу. А саме: одного уважають за великодушного, іншого за недотепу, — misero — уживаючи тосканського вислову, — бо „скупий” у нашій мові окреслює того, що крадіжжю бажає збагатитися, а недотепа, misero, це той, що не вміє дати собі ради з тим, що має; — один має славу щедрого, другий славу деруна, один жорстокого, другий милосердного, один віроломника, другий такого, що дотримує віри, один розманіжений і нікчемний, другий жорстокий і відважний, один залюдяний, другий гордий, один розгнузданий, другий чеснотливий, один щирий, другий хитрий, один твердий, другий легкодух, один поважний, другий необачний, один реліґійний, інший безбожник, тощо. Я знаю, кожен скаже, що було б найкраще, якби володар із усіх наведених прикмет та мав тільки добрі. Але, як їх усіх не можна мати, ані в собі виплекати, бо людська природа на це не дозволяє, то володар повинен бути на
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/97
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page97-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)