Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/90

Цю сторінку схвалено

ючи його за менше небезпечне. І взяв на платну службу Орсіні і Вітеллі. Потім, послугуючися ними, зауважив, що вони непевні, невірні і не безпечні, — позбувся їх і створив власне військо. І тут можна легко побачити, яка є ріжниця між одним військом і другим, беручи під увагу якою іншою була повага дуки, коли мав під своїми приказами самих французів, або Орсініїв і Вітелліїв, а коли залишився зі своїм власним військом і опирався на собі самому. І з цього часу ця його повага завсіди зростала. І ніколи так не шанували його як саме тоді, коли кожен побачив, що він був повним паном свого війська. Я хотів обмежитися цими свіжими прикладами Італії. Проте, не хочу поминути й прикладу Єрона Сиракузького, бо він належить до вище згаданих постатей. Коли Сиракузці, як я уже згадав, зробили його вождем їх війська, тоді він зараз же пізнав, що наємне військо не є корисне, бо його провідники були такі ж, як і наші італійці. А побачивши, що не може їх ні затримати при собі, ні звільнити, казав їх усіх вирубати в пень. Потім провадив війну власним, а не чужим військом. Хочу ще пригадати — цікаву для моєї теми — одну постать Старого Завіту. Коли Давид запропонував Савлові, що піде битися з филистинським хвальком Ґоліятом, тоді Савло, щоб додати йому відваги, узброїв його у свою зброю. Але Давид, ледве вложивши, скинув її і назад віддав Савлові, кажучи, що в ній він почувається неви-