Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/86

го боку пізнавши як мляво він провадить війну, рішили, що з ним уже не зможуть перемогти. А що не хотіли й не могли його звільнити, щоб не втратити того що здобули, то й були змушені, щоб забезпечитися перед ним, убити його. Пізніше, їх вождами були Бартольомео да Берґамо, Роберто да Сан Северіно, ґраф ді Пітільяно й інші. З тими могли радше програти, ніж виграти. Як це пізніше притрапилося їм під Вайля, де вони в один день утратили те, що такими важкими зусиллями здобували вісімсот років. Бо того рода військо приносить лише нужденні й повільні успіхи, а за те наглі і велетенські втрати. Тому, що ці приклади знову примусили мене говорити про Італію, де вже багато років господарять наємні війська, хочу основніше про них поговорити, щоб, бачучи їх початки і розріст, можна було тим краще направити їх. Треба знати, що саме в той час коли цісарців почали проганяти з Італії, а папа в земських справах здобув більшу повагу, саме тоді Італія поділилася на кілька держав: багато більших міст повстали проти своєї шляхти, яка спершу, коли піддержував її цісар, гнобила їх, а церква піддержала їх, щоб збільшити свою повагу у світських справах. Багато ж інших міст наставили собі власних громадян на володарів. Таким чином, майже вся Італія перейшла в руки Церкви і кількох республик, а тому, що ні духовенство, ні громадяни не вміли орудувати зброєю, то почали наймати на службу чу-