що він не переміг, його вірности не можна було перевірити. Але кожен признасть, що перемігши, поставив би Фльорентійців у залежність від його ласки. Сфорца завсіди мав проти себе родину Браччїв, отже, вони взаємно себе пильнували. Франческо шукав заспокоєння своєї амбіції у Льомбардії, а Браччіо в церковних володіннях у Неаполі. Та повернімо до того, що скоїлося за наших часів. Фльорентійці зробили своїм вождем Паоля Вітеллія, людину розумну, який зачавши простим громадянином, дійшов до дуже великого значіння. Коли б він здобув Пізу, то ніхто б не заперечив, що Фльорентійці стали б залежні від нього. Бо коли б він пішов на службу їх ворогів, тоді не було б їм рятунку, мусіли б йому коритися. А щодо Венеціянців, то як розглянемо їх воєнні успіхи, то побачимо, що лише тоді скріплювали свою безпеку і славу, коли вели війну своїми людьми. Поки вони свої воєнні походи не скермували на суходіл, поти і шляхта, й узброєний народ доказували великих діл. Але коли почали вести війни на суходолі, тоді втратили ту мужність і пішли за звичаями Італії. На початку їх операцій на суходолі, не маючи там великої держави, а маючи голосну славу не потребували дуже лякатися своїх вождів. Але, коли вони поширили свої володіння, під проводом Карміньюоля, тоді спостерегли свою похибку: пізнавшися на його мужності, бо під його ж проводом побили вони дуку з Міляно, а з друго-
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/85
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page85-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)