сотні кіннотників його приятелів і служби. Просив, щоб Джіованні Фольяні розпорядив аби громадяни Ферма прийняли його з почестями, бо це прийняття принесе пошану не лише йому, Олівероттові, а й виховникові його, тобто, Фольянієві. І Джіованні зробив усе, щоб громадяни Ферма прийняли з почестями його свояка. Оліверотто розгостився у його хаті, де, по кількох днях коли він обдумав необхідні пляни до свого злочинного наміру, улаштував великий бенкет. На нього запросив Джіованнія Фольянія і знатних громадян Ферма. Коли скінчився бенкет та інші забави, які звичайно бувають на бенкетах, Оліверотто хитро почав поважну розмову про могутність папи Олександра, і його сина Чезаря та про їх діла. До цієї розмови приєдналися Джіованні та інші. Несподівано, Оліверотто піднявся і сказав: треба бути обережним і треба перейти в затишніше місце, щоби про ці речі говорити. І пішов до однієї кімнати, а за ним Джіованні та інші громадяни. Ще не встигли вони зайняти місця, а вже з захованих кутів вискочили вояки й помордували Джіованнія та інших. Після цього злочину Оліверотто сів на коня, вихром пігнав і в палаті обляг найвищу раду. Рада зо страху мусіла стати йому послушна і створити уряд, головою якого він проголосив себе. А тому, що всі невдоволені, які могли йому шкодити, вигинули, то він, увівши новий цивільний і військовий устрій, зумів укріпитися. Таким робом, упро-
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/68
Цю сторінку схвалено