Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/63

сяць; а в Римі, де перебував напівживий, почувався певним: хоч вернулися туди Бальйоні, Вітеллі й Орсіні, то не важилися виступати проти нього. Правда, не міг зробити папою того, кого хотів, але ж міг не допустити до вибору того, якого не хотів. Та якби — коли вмирав Олександер — він був здоровий, то все пішло б легко. Того дня, коли вибрали Юлія II, він сказав мені, що подумав про все, що могло статися по смерти батька й на все найшов раду, лиш одного не взяв під увагу, що в хвилині смерти батька буде й він глядіти смерті увічі. Отож, зібравши всі ті діла дуки, я не мігби його гудити. Навпаки, мені здається, що треба, як це я й зробив, поставити його як зразок для наслідування усім тим, що при помочі щастя і зброї інших дійдуть до володарства. Бо він, маючи великий розум і далекойдучі наміри, не міг управляти інакше. Цим намірам став на перепоні лише короткий вік Олександра і його власна недуга. Тому, хто уважає необхідним у свому володарстві новому забезпечитися перед ворогами, добути собі приятелів, перемогти силою чи підступом, викликати серед народу любов і страх, мати послух і пошану серед війська, знищити тих, які можуть і мусять тебе напастувати, відновити старий устрій, бути суворим і любленим, великодушним і щедрим, розпустити невірне військо, а створити нове, вдержувати таку приязнь королів і князів, щоб добродійства чинили йому з приємністю, а