Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/62

а в Колєґії мав великий вплив, А щодо нових здобутків, то вже задумав був стати володарем Тоскани, а вже володів Перуджією і Пйомбіном, Пізу ж узяв під свій протекторат; зайняти її — залежало тільки від нього, бо не рахувався вже з Францією; не мусів уже оглядатися на неї, від якої Еспанія відібрала королівство Неаполь. Задля цього усі інші намагалися добути його приязнь. Після цього Люкка і Сієна уступили би йому зараз, подекуди з ненависти до Фльорентійців, а подекуди зо страху. Для Фльорентійців тоді уже не було б ради. Коли б йому було тоді удалося те, що вдалося того самого року, в якому вмер Олександер, то був би здобув таку силу й повагу, що вдержався б незалежним від щастя і зброї чужих, сам у своїй потузі і мужності. Та по пяти роках, коли він витягнув шаблю, умер Олександер і залишив йому дійсно сильну державу тільки в Романьї; у всіх інших уся його влада висіла в повітрі, а він сам лишився поміж двома дуже сильними ворожими військами, ще й до того смертельно недужий. Та мав він у собі стільки завзяття і стільки сили духа, так добре знав, коли людей треба прихилити до себе, а коли їх згубити, такі сильні були підстави, які поклав за такий короткий час, — що коли б не був мав усі ті війська проти себе, або коли б був здоровий, то напевно перемігби був усі труднощі. А що його підстави були добрі, то це бачимо з того, що Романья вижидала його більше як мі-