Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/57

Цю сторінку схвалено

їх тоді з невигодою для архітекта і з небезпекою для будинку. Отож, як приглянемося цілому поступованню дуки, то побачимо які могутні підстави поклав він для своєї майбутньої потуги; про ці підстави, думаю, не буде тут зайвим говорити, бо я й не знавби які кращі вказівки дати новому володареві, як не приклади вчинків Валєнтина. Бо як його способи й не принесли йому успіху, то в цьому не була його вина, а саме доля поставилася до нього з такою крайною злосливістю. Олександер VI, хотячи зробити свого сина великим дукою, мав багато труднощів у теперішності й у майбутньому. Перше, не бачив спромоги зробити його володарем якоїсь держави, щоб не була вона державою Церкви. А змагаючи відірвати якусь державу від Церкви, знав, що дука міста Міляно і Венеціянці не погодилися б на те, бо вже Фаенца і Ріміні були під зверхністю Венеціянців. Крім того, бачив, що збройні сили Італії, особливо та, якою він мігби покористуватися, були в руках тих, що мусіли лякатися могутности папи. Саме тому й не міг він на ці сили рахувати, бо всі вони були в руках Орсініїв і Кольоннів та їх сторонників. Отож, треба було зрушити той лад і довести до безладдя у державах Італії, щоб деякими частинами їх безпечно заволодіти. Це прийшло йому легко, бо Венеціянці, яких спонукали інші приязни, покликали в Італію Французів. А цьому він не тільки що не спротивився, а ще й сприяв, уневажню-