Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/54

то: щоби перевести їх діло, вони мусять просити чи можуть примусити. В першому випадку — завсіди вийдуть зле і до нічого не доведуть. Коли ж є залежні від самих себе і можуть примусити, тоді рідко коли їм не вдасться. Тому то всі озброєні пророки — перемагали, а обеззброєні — гинули: бо, крім сказаного, вдача народів є змінлива: легко переконати їх у чомусь, але важно вдержати їх у тому переконанні. Тому, треба улаштовуватися так, що як вже не вірять, то щоб силою примусити їх вірити. Мойсей, Кир, Тезей і Ромуль не були б могли довести до того, щоб слухали їх законів, якби були неузброєні. Як у наших часах скоїлося з ченцем Джіролямом Савонаролою: згинув разом із ділом своєї реформи, як лиш юрба почала не вірити йому, а він не мав способу вдержати тих, що йому повірили. Отож, усі такі реформатори мають великі труднощі у поступованні й усі небезпеки стоять на їх шляху. Лише своєю відвагою можуть усе те перемогти. І як тільки переможуть усі труднощі і небезпеки, а їх почнуть шанувати, то вони, знищивши тих, що їм завидували, стоять сильні, певні, шановані і щасливі. До тих великих прикладів хочу додати один меншої ваги: про Гієрона Сиракузського. Він із приватної людини став володарем Сиракузи. Від щастя не дістав він нічого, крім нагоди. Бо сиракузанці, що були поневолені, вибрали його своїм провідником і тоді він заслужив собі на те, що вони зробили йо-