дарства, про які дійшла до нас память, правляться двома відмінними способами: або править ними абсолютний володар, якому, з його ласки й волі, піддані, як міністри, помагають рядити державою; або володар і барони, які займають ранґу міністрів не з ласки володаря, а з рації давности їх роду. Такі барони мають власні держави і підданих, які визнають їх за своїх панів і всі відчувають до них природну відданість. У державах, якими рядить володар і його піддані, володар має більшу повагу, бо в усій його країні немає нікого вищого владою від нього. А як і слухають когось іншого, то лиш як міністра й урядовця, не виявляючи до нього особливої любови. Живими прикладами тих двох способів рядити є у наших часах султан і король Франції. Усією турецькою монархією рядить один пан, а всі інші його раби. Всю свою державу він поділив на санджаки, в які посилає усяких адміністраторів, яких зміняє, переносить, як йому сподобається. Король Франції навпаки, поставлений посеред великого числа панів, що походять зо старовинних родів, яких визнають і люблять їх піддані. Вони мають свої привілеї, яких король без небезпеки для себе не може в них забрати. Хто приглянеться одній і другій державі, той побачить, що турецьку державу важко здобути, але здобувши її, уже дуже легко втримати її. Причини труднощів у здобутті турецької держави є в тому, що можновладці тієї держави не можуть
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/46
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page46-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)