Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/43

Церкви і втратою приятелів, а ще до того, щоб здобути королівство Неаполь, поділився ним із еспанським королем. І де спершу він був єдиним паном Італії, увів там товариша на те, щоб амбітники тієї провінції й неприхильні до нього мали в кого шукати оборони. А замість того, щоб у тому королівстві лишити короля, свого наємника, він усунув його, а натомість посадив такого, що міг викинути його самого. Справді, жадоба здобувати, це явище дуже природне і звичайне. І завсіди, коли люди це роблять, тоді їх радше хвалять, а не гудять. Але коли вони не можуть цього осягнути, хоч і хочуть за всяку ціну це робити, тоді вони роблять помилку і заслуговують на те, щоб їх картати. Отож, Франція, коли могла своїми силами напасти на Неаполь, тоді повинна була це зробити. Як же не могла, то не повинна була його ділити. А як поділ Льомбардії, який Франція учинила з Венеціянцями, був оправданий, бо з ним станула ногою в Італії, то цей поділ Неаполю треба зганити, бо ніяка необхідність його не оправдувала. То ж Людовик зробив оцих пять помилок; знищив слабих; побільшив сили вже й так дуже сильного в Італії; увів до неї дуже сильного чужинця; не перейшов туди жити особисто; не створив там кольоній. А все ж ті помилки були б не принесли йому шкоди за життя, якби був не зробив шостої, а саме; не забрав держави у Венеціанців. Бо понизити їх було б добре, а то й конечно, коли б він не скріпив спер-