кали впливу потужних чужинців. І в цьому випадку хай мені вистачає приклад хоча б Греції. Римляни піддержували там Ахайців і Етолійців, понизили королівство Македонців і прогнали Антіоха. І хоч Ахайці та Етолійці заслужили у Римлян на те, щоб їх держави розрослися, то на це Римляни ніколи не дозволили; ні Пилип не зумів переконати їх щоб були його приятелями, не понижуючи його; ні потуга Антіоха не могла зробити того, щоб вони згодилися, щоб він у тій провінції рядив якоюбудь державою. Бо, в цих випадках, Римляни робили так, як усі мудрі володарі мусять робити. Володарі повинні мати на увазі не тільки теперішні халепи, а також і майбутні та зараджувати їм усім своїм спритом. Бо, передбачивши їх заздалегідь, легко можна їм зарадити; а вижидаючи аж вони зближаться, уже пізно на лік, бо недуга стала невилікувальна. Це таке саме, як — по думці лікарів — із сухотами: на початку легко їх вилікувати, але важко розпізнати їх; а з ходом часу, не розпізнавши їх на початку, і не вилікувавши їх, уже легко можемо їх розпізнати, але важко лікувати їх. Так воно є й у державних справах: бо пізнаючи заздалегідь — на це здатний лише мудрий — зло, яке родиться у державі, його виліковується швидко, але як ми, не знаючи про нього, допускаємо, щоб воно розрослося так, що кожен його пізнав, тоді ліку вже немає. Отож, і Римляни, бачучи заздалегідь якесь лихо, завсіди йому
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/40
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page40-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)