тила Міляно, вистачало самому Людовикові наробити гамору на кордонах; та щоб утратити його удруге, треба було вже проти Франції зрушити всіх, щоб її війська розбити й вигнати з Італії: а це скоїлося з вище наведених причин. Усе таки, і перший раз, і другий раз вона втратила Міляно. Загальні причини першого випадку вже були обговорені. Тепер лишається обговорити другий випадок і сказати — які засоби були в короля Франції і які засоби міг мати хтось, що був би на його місці, щоб удержатися на здобутих землях, чого не зробив він. Отож, кажу, що ті держави, яких здобувають і приєднують до старої держави, яка їх здобуває, або мають ту саму мову і є тієї самої країни, до якої їх приєднують, або не є. Як є, то дуже легко вдержати їх, надто, якщо немає у них звичаю жити вільними. Щоб їх мати на певне при собі, вистачає знищити рід володаря, що володів ними. А решта, аби лиш не було ріжниці у звичаях, аби залишити їм давні умовини життя, а люди житимуть спокійно. Так, як ми це бачили в Борґоньї, Бреттаньї, Ґвасконьї і Нормандії, віддавна зєднаних із Францією. І хоч є деяка ріжниця у мові, проте їх звичаї є подібні і можуть існувати згідливо поруч себе. Хто ж такі держави здобуває і хоче удержати їх при собі, той мусить узяти під увагу дві речі: перша, щоб рід їх старого володаря вигас; друга, щоб не зміняти їх законів, не збільшувати їх податків. Таким робом, у короткому
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/35
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page35-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)