Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/24

Цю сторінку схвалено

ма правдивого політика, який не хоче мішатися з „плебсом”, але й знає, що без нього нічого зробити не дасться. Це була вища точка погляду того ідеаліста, про якого говорив Шіллєр, що він „денкт фон дер Меншгайт зо ґросс, дас ер дарібер ін Ґефар коммт ді Меншен цу ферахтен”. І навіть із найбільш „цинічних” його приписів ніколи не визирає прижмурене око блазня, ані хитрість дрібного дурисвіта — що має себе за політика — лише вдумливий погляд лікаря перед тяжкою операцією. Ранке сказав, що Макіявеллі дав своїй нації отруту, яка при розпачливім стані його країни була єдиним ліком. За ці слова хай відповідає німецький історик. Але, в кожному випадку одно є певне, що автор „Володаря” записав народові… кінську курацію, яка, мабуть, єдина могла поставити на ноги хирлявий організм.

Ніхто як він не мав такого несамовито-прозорого і жорстоко-логічного погляду на дійсність, обдерту з усіх оман, якими оздоблюють її слабодухи, що не сміють дивитися в її жахливе обличчя. Ніхто як він, людина ледового розуму, не був одержимий такою пасією — опанувати ворохобну дійсність, скорити її собі — в теорії і навчити як перевести його поради на практиці. Він учив володарів штуки поступовання, але багато дечого навчиться уважливий читач із його творів, чого він не говорить: методи досліду над фактами суспільного життя, правильної оцінки