Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/161

МАКІЯВЕЛЛІ У СВОЇХ ЛИСТАХ

Філософи, письменники, поети виявляють свою душу в своїх творах. Але правдиво щирі вони в довірених листах до своїх приятелів. Знаємо, що доля для Макіявеллія не була ласкава. Свою Фльоренцію любив він понад усе — він обожував її: „Батьківщина, де ми родимося, виховуємося — це єдине божество”. Вірно служить він володарям Медічі. Та, Медічі під тиском змов і заворушень, у 1494 р. покидають Фльоренцію, а 1512 р. знову опановують місто. В 1513 р. знову розкрито змову проти Медічів. У цю змову замішаний і Макіявеллі. Його арештують, 15 днів сидить у холодній, „дістає шість ударів шнурами” і засилають його з родиною на село Сан Кашяно. І 23 березня 1513, до свого приятеля, Франческо Ветторі, амбасадор Фльоренції в Римі, Макіявеллі пише: „Вийшов я з тюрми на загальну радість усього цього міста. Скажу вам, що доля усе вчинила, аби я зазнав тієї образи. Проте, дякувати Богу, все минуло. Якщо можливе, то майте мене в памяті нашого Пана — про папу Лева X, з роду Медічі — і якби було можливе, щоб він мене використав, він чи його оточення, до чого не будь, бо, думаю, це була б честь для нас, а хосен для мене”. А до приятеля Джіованні Верначчі, з 26 червня 1513, пише: „Це чудо — що я живу! Бо ж мене зняли з праці і трохи не втратив я життя, яке врятував мені Бог і моя невинність.